You are using an outdated browser. For a faster, safer browsing experience, upgrade for free today.

СТРУКТУРА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ЛІКАРІВ ХІРУРГІЧНОГО ПРОФІЛЮ ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

СТРУКТУРА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ЛІКАРІВ ХІРУРГІЧНОГО ПРОФІЛЮ ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

ISSN 2223-6775
Український журнал з проблем медицини праці. Том 21, № 4, 2025
https://doi.org/10.33573/ujoh2025.04.299

СТРУКТУРА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ЛІКАРІВ ХІРУРГІЧНОГО ПРОФІЛЮ ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Бобко Н. А., Яворський Є. Є., Довгопола С. П.

Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України», м. Київ, Україна


Повна стаття (PDF), УКР

Вступ. Напруженість праці хірургів кваліфікується за найвищою категорією шкідливості (клас 3.3) за рахунок емоційних, інтелектуальних навантажень, режиму праці. Важкість праці хірургів належить до допустимого класу 2, але в кожного четвертого – до шкідливого класу 3.1–3.2. Комунікабельність, стресостійкість і низька тривожність – професійно важливі якості хірурга.

Мета дослідження – виявити психофізіологічні кореляти працездатності як багатогранного функціонального стану в хірургів лікарні швидкої допомоги, а також роль стресу та тривожності у формуванні їхньої працездатності.

Матеріали та методи дослідження. 64 хірурги обстежені за допомогою комп’ютерних тестів у рамках крос-секційного дослідження: почуття часу, короткочасна пам’ять, концентрація та перемикання уваги, ефективність опрацювання простого й складного інформаційного потоку в умовах дефіциту часу, ситуативна тривожність, відчуття стресу, самооцінка працездатності – загальної професійної, фізичної, розумової, комунікабельності; оцінка емоційної працездатності. Дані статистично оброблені на рівні p < 0,05.

Результати. Ефективність виконання тесту на концентрацію уваги позитивно корелювала з загальною професійною працездатністю (якість – до p < 0,04...0,05; коефіцієнт точності вибіркової уваги – p < 0,03). Якість опрацювання простого інформаційного потоку в умовах дефіциту часу негативно корелювала з емоційною працездатністю (p < 0,006...0,03). Швидкість правильного вирішення завдань зі складного інформаційного потоку в умовах дефіциту часу позитивно корелювала з емоційною працездатністю (r = 0,289, p < 0,04), час на відновлення між завданнями – з загальною професійною працездатністю (r = 0,264, p < 0,05). Якість перемикання уваги негативно корелювала з комунікативною працездатністю (r = 0,267, p < 0,04). Точність відтворювання інтервалів 5 с позитивно корелювала з комунікативною працездатністю (r = 0,257, p < 0,05); стійкість домінування однієї з півкуль головного мозку – з фізичною (r = 0,281, p < 0,04) та емоційною (r = 0,281, p < 0,04) працездатністю. Ситуативна тривожність негативно корелювала з кожною з п’яти досліджуваних складових працездатності (p < 0,00004...0,03), відчуття стресу – з комунікативною (p < 0,0006), фізичною (p < 0,002) і загальною професійною (p < 0,004) працездатністю. У середньому по групі виявлена тривожність середнього рівня [(37,9 ± 1,2) бала – у рамках 31–45] і низький рівень відчуття стресу (1,65 ± 0,11).

Висновки. Провідним психофізіологічним корелятом працездатності хірургів є якість концентрації уваги (для загальної професійної працездатності – p < 0,03...0,05), яка в умовах дефіциту часу може реалізовуватися за рахунок зменшення швидкості опрацювання інформації. Якість переключення уваги погіршується зі збільшенням комунікабельності, що може бути наслідком розосередженості під час спілкування. Збільшення емоційної працездатності за інтенсивного потоку простої інформації та дефіциту часу супроводжується погіршенням якості концентрації уваги (p < 0,007...0,03) на тлі покращання швидкісних показників опрацювання інформації [зменшення часу на самовідновлення (p < 0,05)], що можна пов’язувати із «засвоєнням ритму» (за О. О. Ухтомським) більшою мірою, ніж із забезпеченням якості роботи. Позитивним корелятом працездатності є точність оцінки часу (для комунікативної працездатності – p < 0,05) і стабільне домінування однієї з півкуль головного мозку (для фізичної та емоційної працездатності – p < 0,04), для емоційної працездатності – домінування саме лівої півкулі (p < 0,10). Стрес і тривожність є негативними корелятами працездатності хірургів: зі збільшенням стресу працездатність погіршується (p < 0,0006...0,09), як і зі збільшенням тривожності (p < 0,00004...0,03). За груповими даними, відчуття стресу є відносно низьким, що узгоджується з даними літератури, тоді як ситуативна тривожність є середньою, що можна пов’язувати з більшою складністю ургентних операцій часто невідомого заздалегідь характеру в умовах регулярних добових чергувань і понаднормових робіт.

Ключові слова: професійна працездатність, фізична працездатність, розумова працездатність, емоційна працездатність, комунікабельність, стрес, тривожність, сприйняття часу, домінуюча півкуля мозку, увага, робота в режимі дефіциту часу, добові чергування, понаднормові роботи.

Література

  1. Panagioti M., Khan K., Keers R. N. Prevalence, severity, and nature of preventable patient harm across medical care settings: systematic review and meta-analysis. British Medical Journal. 2019. Vol. 366. Art. l4185. DOI: https://doi.org/10.1136/bmj.l4185.
  2. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу: наказ Міністерства охорони здоров’я України від 08.04.2014 № 248, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 06.05.2014 за № 472/25249. Київ, 2014. 34 с.
  3. Чернюк В. И., Бобко Н. А., Паевщик И. О. К вопросу о гигиенической оценке факторов трудового процесса хирургов в условиях суточных дежурств. Актуальні проблеми діагностики, лікування та профілактики професійних захворювань в Україні: зб. матеріалів наук.-практ. конф. з міжнар. участю (м. Кривий Ріг, 16 вересня 2016 р.). Кривий Ріг : УкрНДІ промислової медицини, 2016. С. 22–26.
  4. Гігієна та екологія: підручник. В. Г. Бардов, В. Ф. Москаленко, С. Т. Омельчук та ін.; за ред. В. Г. Бардова. Вінниця : Нова Книга, 2006. 720 с.
  5. What makes us tick: Implications of personality differences among otolaryngology residents and faculty. J. A. Villwock, S. N. Bowe, D. C. Rotich et al. The Laryngoscope. 2019. Vol. 129, No. 10. P. 2286–2290. DOI: https://doi.org/10.1002/lary.27727.
  6. Exploring the differences in psychological traits between surgical specialties at an academic hospital in Bloemfontein. R. Van Aswegen, J. T. Kuzhivelil, C. Strydom et al. South African Journal of Surgery. 2019. Vol. 57, No. 2. P. 32–39.
  7. Enhanced stress resilience training in surgeons: iterative adaptation and biopsychosocial effects in 2 small randomized trials. C. C. Lebares, T. N. Coaston, K. L. Delucchi et al. Annals of Surgery. 2021. Vol. 273, No. 3. P. 424–432. DOI: https://doi.org/10.1097/SLA.0000000000004145.
  8. Association between surgeon stress and major surgical complications. J. Awtry, S. Skinner, S. Polazzi et al. Top Surgeons Study Group. JAMA Surgery. 2025. Vol. 160, No. 3. P. 332–340. DOI: https://doi.org/10.1001/jamasurg.2024.6072.
  9. Surgeon stress, anxiety, and workload: a descriptive study of participant-reported responses to fundamentals of laparoscopic surgery exercises. A. K. Budden, A. Henry, C. E. Wakefield, J. A. Abbott. Surgical Endoscopy. 2024. Vol. 38, No. 11. P. 6518–6526. DOI: https://doi.org/10.1007/s00464-024-11238-3.
  10. Surgeon reported measures of stress and anxiety prior to and after elective gynecological surgery. A. K. Budden, S. Song, A. Henry et al. Acta Obstetricia et Gynecologica Scandinavica. 2024. Vol. 103, No. 2. P. 360–367. DOI: https://doi.org/10.1111/aogs.14728.
  11. Magnavita N., Meraglia I., Riccò M. Anxiety and depression in healthcare workers are associated with work stress and poor work ability. AIMS Public Health. 2024. Vol. 11, No. 4. P. 1223–1246. DOI: https://doi.org/10.3934/publichealth.2024063.
  12. Pereira D., Müller P., Elfering A. Workflow interruptions, social stressors from supervisor(s) and attention failure in surgery personnel. Industrial Health. 2015. Vol. 53, No. 5. P. 427–433. DOI: https://doi.org/10.2486/indhealth.2013-0219.
  13. Макаренко М. В. Основи професійного відбору військових спеціалістів та методи вивчення індивідуальних психофізіологічних відмінностей між людьми. Київ : Ін-т фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України, Наук.-досл. центр гуманітарних пробл. Збройних сил України, 2006. 395 с.
  14. Собчик Л. Н. Модифицированный восьмицветовой тест Люшера. Практическое руководство. Санкт-Петербург : Речь, 2001. 112 с.
  15. Work Ability Index. K. Tuomi, J. Ilmarinen, A. Jahkola et al. Гельсінкі : Finnish Institute of Occupational Health, 1998. 34 с.
  16. The impact of night work on subjective reports of well-being: an exploratory study of health care workers from five nations. D. I. Tepas, J. L. Barnes-Farrell, N. Bobko et al. Rev Saude Publica. 2004. Vol. 38, Suppl. P. 26–31. DOI: https://doi.org/10.1590/S0034-89102004000700005.
  17. Ханин Ю. Л. Краткое руководство к применению шкалы реактивной личностной тревожности Ч. Д. Спилбергера. Ленинград : ЛНИИФК, 1976. 40 с.
  18. Bernal B., Guillen M., Marquez J. The spinning dancer illusion and spontaneous brain fluctuations: An fMRI study. Neurocase. 2014. Vol. 20, No. 6. P. 627–639. DOI: https://doi.org/10.1080/13554794.2013.826692.
  19. Цуканов Б. И. Фактор времени и проблема сердечно-сосудистых заболеваний. Психологический журнал. 1989. Т. 10, № 1. С. 83–88.
  20. The concentration of console surgeons: prospective evaluation of the loss of attention in robotic-assisted procedures. A. Martinschek, G. Welzel, M. Ritter et al. Journal of Robotic Surgery. 2018. Vol. 12, No. 4. P. 673–678. DOI: https://doi.org/10.1007/s11701-018-0800-y.
  21. Chernyuk V. I., Bobko N. A., Yavorskiy E. E. Age and experience related changes in cognitive performance of surgeons working daily duties. Ukrainian Journal of Occupational Health. 2016. No. 2 (47). С. 27–32. DOI: https://doi.org/10.33573/ujoh2016.02.027.
  22. The effect of age on attention level: a comparison of two age groups. D. Lufi, S. Segev, A. Blum et al. International Journal of Aging and Human Development. 2015. Vol. 81, No. 3. P. 176–188. DOI: https://doi.org/10.1177/0091415015614953.
  23. Galang C. M., Obhi S. S. Social power and frontal alpha asymmetry. Cognitive Neuroscience. 2019. Vol. 10, No. 1. P. 44–56. DOI: https://doi.org/10.1080/17588928.2018.1504763.
  24. Scholz S., Kissler J. Hemispheric alpha asymmetry differentiates within-participants social power states: high social power increases and low social power decreases left frontal cortical activity. Social Neuroscience. 2025. Vol. 20, No. 1. P. 25–36. DOI: https://doi.org/10.1080/17470919.2025.2474401.
  25. The neural correlates of reinforcement sensitivity theory: a systematic review of the frontal asymmetry and spectral power literature. J. Firth, B. Standen, A. Sumich et al. Psychophysiology. 2024. Vol. 61, No. 9. Art. e14594. DOI: https://doi.org/10.1111/psyp.14594.
  26. Magnavita N., Meraglia I., Chiorri C. Emotional and work-related factors in the self-assessment of work ability among Italian healthcare workers. Healthcare (Basel). 2024. Vol. 12, No. 17. Art. 1731. DOI: https://doi.org/10.3390/healthcare12171731.