ISSN 2223-6775
Український журнал з проблем медицини праці. Том 21, № 4, 2025
https://doi.org/10.33573/ujoh2025.04.283
1 Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України», м. Дніпро, Україна
2 Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України», м. Київ, Україна
3 Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, м. Київ, Україна
Вступ. В Україні в останні десятиріччя спостерігається різке зниження трудового потенціалу за рахунок зменшення кількості працездатного населення через загибель, травми та еміграцію громадян працездатного віку, а також за рахунок інвалідизації населення. Ситуація має значне погіршення внаслідок російської окупації Донецької, Луганської областей, анексії АР Крим (2014–2021 роки) і широкомасштабної збройної агресії РФ проти України (з 2022 року і дотепер). Незважаючи на сучасні тенденції та досягнення в попередженні інвалідності та професійної інвалідності, у розбудові професійної реабілітації осіб з інвалідністю залишаються значні наукові прогалини в питаннях епідеміології та профілактики професійної інвалідності, які мають вагоме значення у збереженні та відновленні трудового потенціалу України в період воєнного стану та в післявоєнний період.
Мета дослідження – визначення закономірностей формування первинної інвалідності серед населення України через професійні захворювання та нещасні випадки на виробництві.
Матеріали та методи дослідження. Проведено 15-річне лонгітудинальне епідеміологічне спостереження за динамікою рівнів первинної інвалідності населення України (загальної, внаслідок професійних захворювань, внаслідок виробничих травм та отруєнь) і стійкої втрати професійної працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Результати. Загальні показники первинної інвалідності внаслідок усіх захворювань і патологічних станів протягом 2010–2024 років збільшилися до 2024 року серед дорослих осіб у 2,3 разу (з 38,1 до 86,6 на 10 тис. відповідного населення), серед осіб працездатного віку – у 2,0 разу (з 38,8 до 78,2 на 10 тис.). Водночас показники первинної інвалідності внаслідок професійного захворювання, виробничої травми й отруєння знизилися у 2,0 разу як серед дорослого населення (з 1,38 до 0,67 на 10 тис. відповідного населення), так і серед населення працездатного віку (з 1,57 до 0,79 на 10 тис.); показники встановлення відсотків стійкої втрати працездатності знизилися з 3,44 до 1,77 на 10 тис. населення працездатного віку.
Середня частота первинної інвалідизації осіб із професійними захворюваннями та нещасними випадками (травмами, отруєннями) на виробництві в 2010–2013 роках становила (27,2 ± 0,1) %, у 2014–2019 роках – (32,7 ± 0,2) %, у 2020–2024 роках – (29,4 ± 0,2) %; частота встановлення відсотків стійкої втрати працездатності таким особам у 2010–2013 роках становила (14,0 ± 0,1) %, у 2014–2019 роках – (9,3 ± 0,2) %, у 2020–2024 роках – (8,1 ± 0,2) %.
Загалом (80,1 ± 0,1) % осіб із професійними захворюваннями, нещасними випадками (травмами, отруєннями) на виробництві мають стійку втрату працездатності й потребують державних страхових виплат, а особи з інвалідністю потребують тривалого фінансового (пенсійного) забезпечення та медико-соціальної підтримки.
Понад 97 % первинних випадків інвалідності внаслідок професійних захворювань формувалися протягом 2010–2024 років у 9 областях України (Донецькій, Дніпропетровській, Львівській, Луганській, Харківській, Сумській, Кіровоградській, Запорізькій, Волинській).
Понад 85 % первинних випадків інвалідності внаслідок виробничих травм і отруєнь формувалися протягом 2010–2024 років у 15 областях України (Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Вінницькій, Львівській, Харківській, Полтавській, Одеській, Черкаській, Рівненській, Волинській, Запорізькій, Житомирській, Івано-Франківській, Київській).
Висновки. Загалом (80,1 ± 0,1) % осіб із професійними захворюваннями та нещасними випадками (травмами, отруєннями) на виробництві мають стійку втрату працездатності й потребують державних страхових виплат, а особи з інвалідністю потребують тривалого фінансового (пенсійного) забезпечення та медико-соціальної підтримки.
Суттєвий вплив на стан професійної інвалідності та стійкої втрати працездатності населення України має збройна агресія РФ проти України, яка з 2013 року призвела до масштабної втрати виробничих ресурсів, погіршення надання населенню медичної допомоги на окупованих, анексованих і прифронтових територіях.
Спостерігається негативна тенденція у збільшенні встановлення інвалідності частини населення непрацездатного віку із «скритою інвалідністю» для уникнення мобілізації до Збройних сил України членів родини віком до 60 років.
Подальші дослідження будуть спрямовані на з’ясування соціально-економічних і медичних наслідків інвалідизації населення, які зумовлені збройною агресією РФ проти України, та розробку заходів пом’якшення таких наслідків для держави, мобілізації й відновлення трудового потенціалу країни, удосконалення діяльності профпатологічної служби з метою попередження професійної інвалідизації працюючих у період війни та в післявоєнний період.
Ключові слова: первинна інвалідність, професійна захворюваність, нещасні випадки, стійка втрата працездатності.
Література
