Повна стаття (PDF), УКР
Вступ. Однією з ознак зриву адаптації і розвитку хронічної втоми є емоційне вигорання. Для забезпечення моніторингу емоційного вигорання у військовослужбовців-ветеранів при стаціонарній реабілітації можна запропонувати оцінку змін ставлення до факторів бойового середовища відносно стабільної шкали відношення до умов зовнішнього середовища.
Мета. Виділити фактори бойового середовища, які впливають на прогресування емоційного вигоряння у військовослужбовців. Встановити вплив реабілітації на рівень емоційних переживань у військовослужбовців - учасників бойових дій.
Матеріали і методи дослідження. 68 військовослужбовців, чоловіків віком 32 ± 5,6 років, учасників Антитерористичної операції – Операції об'єднаних сил, були до та після отримання комплексної медико-психологічної реабілітації анкетовані опитувальниками емоційного вигорання (В.В. Бойка) і оцінки життєдіяльності в бойових умовах.
Результати дослідження та їх обговорення. До реабілітації виявлялись такі прояви емоційного вигорання, як емоційний дефіцит і емоційна відстороненість. Явища неадекватного вибіркового емоційного реагування та незадоволеність собою зберігались впродовж всього часу спостереження. Приховані психосоматичні та психовегетативні порушення проявлялись після реабілітації. Факторами бойової обстановки та життєзабезпечення, що найбільше вплинули на формування емоційного вигорання, виявились обстріл танків, артилерії, з мінометів, реактивною системою залпового вогню, смерть бойового товариша, невпевненість у прогнозах командування та непередбачуваність ситуації, страх безпосереднього зіткнення з піхотою противника при наступі і при виконанні завдання, страх наступити на міну, проживання у наметі, недоїдання, тривале переохолодження, порушення звичних режимів сну, недостатність екіпіровки, конфлікти з командирами. Фактори, дія яких зберігалася попри реабілітацію, – страх наїзду на фугасну міну та безпосереднього зіткнення з піхотою противника в обороні, проживання у бліндажі чи зруйнованому приміщенні, перебування в умовах бруду і підвищеної вологості, відсутність можливості регулярно митися і одягати чистий одяг, конфлікти з товаришами по службі та інформаційно-соціальна ізоляція. Фактори, дія яких проявилась після реабілітації – страх отримати поранення чи стати інвалідом і переживання через наслідки власної некомпетентності, недостатній рівень медичної допомоги та тривала монотонна робота.
Висновок. Внаслідок реабілітації відчуття факторів життєзабезпечення комбатантів структуруються, виявляється їх неусвідомлена дія на прогрес емоційного вигорання. Для попередження розвитку емоційного вигорання у військовослужбовців в зоні бойових дій доцільно звернути увагу на якість первинної медичної допомоги, соціально-інформаційного забезпечення, взаємодії з командуванням. Подальші дослідження дозволять уточнити роль індивідуальних особливостей військовослужбовців та надати рекомендації щодо професійного відбору.
Ключові слова: фактори бойового середовища, військовослужбовці, емоційне вигорання, медична реабілітація, стрес.
Література