Повна стаття (PDF), УКР
Вступ. За свідченням експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я неінфекційні захворювання в ХХI столітті стали однією з головних проблем для систем охорони здоров’я, що негативно впливає на сталий розвиток і соціально-економічну структуру країн. До факторів ризику слід віднести несприятливі чинники виробничого та навколишнього середовища, зокрема, іонізуюче випромінювання. Низкою попередніх досліджень українських учених встановлено суттєве погіршення здоров’я різних контингентів населення, постраждалого від аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС), у першу чергу, від хвороб системи кровообігу (ХСК). Мінімізація медичних наслідків аварії на ЧАЕС і підвищення ефективності медичної допомоги особам, які зазнали радіаційного впливу, зберігають свою актуальність.
Мета дослідження – дослідити динаміку та структуру захворюваності на ХСК в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на ЧАЕС і дорослого населення, евакуйованого з 30-км зони ЧАЕС (доросле евакуйоване населення) у післяаварійний період, і надати їхню порівняльну оцінку.
Матеріали та методи дослідження. Матеріалами для дослідження були дані Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (ДРУ). З цією метою були сформовані ретроспективні когорти: перша – УЛНА, друга – доросле евакуйоване населення. Період спостереження включав 1988–2016 роки. У визначених когортах вивчали показники захворюваності від ХСК залежно від віку, часу з моменту аварії. Відповідно до мети були застосовані наступні методи дослідження: епідеміологічні, аналітичні, математико-статистичні. Основні показники розраховували за методами, що використовуються в сучасній епідеміології неінфекційних захворювань.
Результати. Встановлено, що захворюваність на ХСК в УЛНА та дорослого евакуйованого населення впродовж усього періоду спостереження має однакову сталу тенденцію: ХСК залишаються провідною патологією в структурі непухлинної захворюваності; максимальні рівні захворюваності системи кровообігу (СК) встановлені у віддаленому періоді (1998–2007 рр.) з подальшим зниженням показників в останньому періоді; більш високі показники захворюваності встановлені в осіб, вік яких становив 40–60 років на дату аварії; основу структури захворюваності СК традиційно формують ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, ураження судин головного мозку. У той самий час за результатами досліджень виявлені певні відмінності в структурі та рівнях як загальної захворюваності СК, так і окремих класів патології залежно від віку та часу, що минув після аварії, в УЛНА та дорослого евакуйованого населення. Одним з головних чинників, що зумовив відмінності, слід вважати особливості характеру впливу іонізуючого випромінювання на УЛНА (більш високі дози опромінення та тривалість дії) та дорослого евакуйованого населення (термінова евакуація населення з прилеглої 30-км зони; опромінення щитоподібної залози радіоізотопами йоду та зовнішнє гамма-опромінення всього тіла у відносно короткий термін).
Висновки. Порівняльний аналіз захворюваності серед різних груп постраждалого населення дає можливість відслідковувати зміни в здоров’ї за окремими класами та групами хвороб у часі, що минув після аварії на ЧАЕС. Важливою роллю у запобіганні розвитку захворювань має стати облік індивідуальних і популяційних факторів ризику, що призводять до ускладнень ХСК.
Ключові слова: учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, населення, евакуйоване з 30-км зони ЧАЕС, хвороби системи кровообігу
Література