Вступ. Сполуки свинцю у нанометровому діапазоні (1–100 нм) представляють особливу небезпеку при проникненні в організм людини і тварин різними шляхами (крізь органи дихання, з продуктами харчування та водою, крізь шкіру тощо). Одним з найнебезпечніших проявів загальнотоксичної дії наночастинок сульфіду свинцю (НЧ PbS) є, як відомо, їхня здатність до транслокації в клітини, з подальшим розповсюдженням і кумуляцією в органах-мішенях. Однак повного уявлення про їхню реактивну здатність впливу на організм при різних шляхах їхнього проникнення та строках спостереження в літературі визначено недостатньо. Це обумовлює актуальність і необхідність проведення експериментальних досліджень для морфологічної оцінки проявів ефектів гострої токсичної дії НЧ PbS різних розмірів (12,5 нм, 100 нм) при введенні в черевну порожнину та в шкіру, з урахуванням накопичення та розподілення їх у клітинах і тканинах органів.
Мета дослідження – визначити морфофункціональні зміни печінки та селезінки при одноразовому внутрішньочеревному введенні НЧ PbS (розміри 12,5 нм, 100 нм) та дерми при одноразовому введенні в шкіру з урахуванням накопичення їх у структурах органів і тканин.
Матеріали та методи дослідження. Об’єкт дослідження – НЧ PbS і щури лінії Вістар (n = 18), які розподілені на 3 групи (1 контрольна і 2 дослідних). Щурам вводили 1,0 мл колоїдного розчину PbS, який мав різні розміри наночастинок (12,5 нм і 100 нм) і досліжували при одноразовому введенні в черевну порожнину та одноразовому – у шкіру (при експозиції 1 доба). Морфологічні дослідження виконані з використанням загальноприйнятих і спеціальних гістологічних й гістохімічних методів.
Результати. Морфологічні дослідження печінки характеризувалися значним розширенням і повнокров’ям сину- соїдальних капілярів та вираженою гіпертрофією зірчастих ретикулоендотеліоцитів (ЗРЕ), асоційованих з накопиченням в їхній цитоплазмі дрібних кристалоподібних включень. У гепатоцитах відмічали просвітлення цитоплазми та гіпертрофію ядер. У селезінці гістохімічним методом Перлса виявлено накопичення заліза при дії НЧ PbS різних розмірів (12,5 нм і 100 нм), що характеризує прискорення еритроклазії, яка супроводжується вивільненням заліза з гемоглобіну, яке поглинається активними макрофагами червоної пульпи. У дермі шкіри спостерігалася значна кількість м’язових волокон з накопиченням у них кислих білків з перетворенням їх на «гіалінові шари» з подальшим розвитком гіалінозу.
Висновки. У печінці наявність дрібних кристалоподібних включень у цитоплазмі ендотеліоцитів і ЗРЕ пов’язана зі взаємодією їх з білками перитонеальної рідини та сироватки крові, що забезпечує транспорт НЧ в організмі та їхню взаємодію з цитоплазматичними мембранами фагоцитів, які поглинають НЧ PbS. У селезінці НЧ PbS розміром 12,5 нм значно пошкоджують еритроцити, з гемоглобіну яких вивільнюється залізо й поглинається сидерофагами червоної пульпи. У дермі відтворення тканинного депо для НЧ PbS призводить до запальної реакції м’язових волокон з наявністю в них кислих білків, що зумовлює подальший процес гіалінозу.
Ключові слова: наночастинки сульфіду свинцю, селезінка, печінка, дерма шкіри, зірчасті ретикулоендотеліоцити, гіаліноз.
Література
Повна стаття (PDF), УКР