Повна стаття (PDF), УКР
Вступ. Пандемія Ковід-19 (COVID-19) відобразилася на показниках виробничого травматизму як у світі, так і в Україні. Міжнародна організація праці розробила систему міжнародних трудових норм, які є корисними в сфері праці в контексті кризового реагування на спалах COVID-19. Виконання основних положень цих норм, пов’язаних з охороною праці, захистом окремих категорій працівників, є гарантією того, що роботодавці та органи влади будуть забезпечувати гідну зайнятість в умовах пандемії COVID-19. Роботодавці повинні запобігати виникненню аварійних ситуацій і нещасних випадків (НВ) на виробництві, забезпечувати безпечні робочі місця, механізми, устаткування й процеси, що не загрожують здоров’ю працівника. В Україні в період пандемії з’явились нормативно-правові акти (наказ МОЗ України № 521 (2020) «Про внесення зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб», які передбачають гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2», що дає можливість відносити в статистичну групу НВ на виробництві.
Мета дослідження – виявлення закономірностей поширеності НВ на виробництві в Україні в умовах пандемії COVID-19.
Матеріали та методи дослідження. В основу методики вивчення поширеності виробничого травматизму було покладено принцип суцільної статистичної вибірки первинних документів, складених на всі випадки вперше виявлених і зареєстрованих в Україні НВ на виробництві в Україні за 2019–2021 роки, за формою Акта Н-1 (у разі, коли НВ визнано таким, що пов’язаний з виробництвом). За даними Державної служби статистики України та Державної служби України з питань праці (Держпраці) проведено аналіз виробничого травматизму за ці роки за видами економічної діяльності, професіями, причинами виникнення. Дані обробляли класичними методами дескриптивної епідеміології.
Результати. За 2020 рік порівняно з 2019 роком кількість НВ збільшилась на 51,3 % за рахунок хворих на COVID-19 у соціально-культурній сфері та торгівлі, у агропромисловому комплексі, транспорті, вугільній промисловості.
Висновки. За 2020 рік до Фонду соціального страхування України, Держпраці надійшло 40 737 повідомлень про НВ/ гострі професійні захворювання (отруєння). Порівняно з 2019 роком кількість таких повідомлень збільшилася в 7 разів, кількість зі смертельним наслідком – на 25,5 % у зв’язку з великою кількістю захворювань на COVID-19 медичних та/або інших працівників. За 2020 рік зареєстровано 6646 (з них 393 – смертельно) потерпілих від НВ/ гострих професійних захворювань на виробництві, на яких складено акти за формою Н-1/П, пов’язані з виробництвом. За 2020 рік порівняно з 2019 роком кількість НВ збільшилась на 51,3 %, кількість смертельно травмованих осіб зменшилась на 4,1 %. За цей період за кількістю НВ на виробництві на перше місце вийшла соціально-культурна сфера, особливо охорона здоров’я з інфікуванням працівників COVID-19. Найбільше за 2020 рік травмувалися робітники таких професій – сестра медична, молодша медична сестра (санітарка, санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.), водій автотранспортних засобів, лікар загальної практики-сімейний лікар, сестра медична стаціонару. Кількість НВ зі смертельним наслідком на виробництві за галузями нагляду свідчить, що вони також найбільшими є, окрім соціально-культурної сфери та торгівлі, у агропромисловому комплексі, транспорті, вугільній промисловості. НВ зі смертельним наслідком за 2019 рік у своїй більшості сталися з організаційних причин (73 %), з технічних причин – 14 %, через психофізіологічні причини – 13 %. Структура причин НВ зі смертельним наслідком змінилась у 2020 році, значна перевага їх в організаційному та психофізіологічному плані й менше – у технічному плані за рахунок виникнення та перебігу COVID-19. У 2020 році найбільша кількість НВ сталася з організаційних причин (48,7 %), з психофізіологічних причин – 45,3 %, з технічних причин – 6 %. Стаж роботи більше половини середнього терміну розвитку профзахворювань у професії є фактором ризику, а праця у шкідливих умовах для осіб, вік яких становить понад 40 років, є критичною, що потребує розробки та впровадження норм з оцінки та керування професійним ризиком.
Ключові слова: пандемія, Ковід-19, виробничий травматизм, галузі виробництва.
Література