https://doi.org/10.33573/ujoh2025.08
1Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров’я України, м. Тернопіль, Україна
2Державна установа «Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України», м. Тернопіль, Україна
Вступ. У 1960–1970-х роках появилась нова наука епігенетика, яка вже в 1990-х роках стала більш відомою завдяки відкриттю ролі епігенетичних модифікацій у розвитку ряду хвороб, а в 2000-х роках завдяки розвитку технологій секвенування та біоінформатики наука стала одним із ключових напрямів у біології та медицині. Однак справжнім проривом у медицині, і перш за все у профілактичній медицині, стало встановлення фактів, які свідчили, що епігенетичні зміни, які виникають у конкретної особи під дією внутрішніх і зовнішніх чинників (як корисних, так і шкідливих), здатні передаватись наступним поколінням. Саме тоді і прийшло усвідомлення того, що гігієна як наука насправді займається не лише здоров’ям тих популяцій, які піддаються дії певних чинників, а й також опікується здоров’ям щонайменше кількох майбутніх поколінь. Особливо важливими знання про епігенетичні механізми виявились для профілактичної медицини, яка займається профілактикою професійних захворювань.
Мета дослідження – донести до широкого кола гігієністів, профпатологів і лікарів, у яких серед пацієнтів є працівники шкідливих професій, основи знань про епігенетичні механізми, їхній вплив на здоров’я людини та можливі зміни в епігенетичному ландшафті не лише тих, хто піддається тим чи іншим впливам (шкідливим чи корисним), але й кільком їхнім наступним поколінням.
Матеріали та методи дослідження. Аналітичний огляд наукових публікацій виконано з використанням реферативних баз даних, а саме: PubMed, MEDLINE, Free Medical Journals, BioMed Central та Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
Результати. У статті представлено аналіз літератури щодо впливу факторів навколишнього середовища, зокрема й професійно шкідливих факторів, на прикладі професії електрозварників, на епігенетичний ландшафт і, як наслідок, на фенотип людини. Розглянуто ряд епігенетичних механізмів і їхній вплив на формування ряду захворювань у працюючих у шкідливих умовах праці та формування епігенетично зумовлених захворювань у їхніх нащадків.
Висновки. Фактори навколишнього середовища, спосіб життя та професійні шкідливі чинники активно впливають на внутрішнє середовище, яке є тригером запуску різноманітних епігенетичних механізмів, що створюють відповідний епігенетичний ландшафт. Епігенетичні модифікації, що спричинені факторами навколишнього середовища, спосіб життя, шкідливі професійні фактори можуть передавати нащадкам схильність до ряду епігенетично зумовлених захворювань. Епігенетичні зміни, які викликані електрозварювальними аерозолями, можуть передавати схильність до нейродегенеративних і метаболічних захворювань нащадкам. У жінок електрозварників епігенетичний вплив передається через плаценту і мітохондріальну ДНК, що сильніше впливає на розвиток мозку та обмін речовин у дітей. У чоловіків електрозварників епігенетичні зміни сперматозоїдів збільшують ризик ожиріння та діабету в синів, а також паркінсонізму в дітей обох статей. Імовірність розвитку хвороби Паркінсона й Альцгеймера в дітей зварювальників є підвищеною на 30–50 %, діабету – на 40–60 %, ожиріння – на 30–40 %. Вірогідність розвитку цих патологій залежить від статі батька (електрозварника), оскільки епігенетичні механізми успадкування різняться в чоловіків і жінок.
Ключові слова: епігенетика, навколишнє середовище, професійно шкідливі фактори, електрозварювання
Література