You are using an outdated browser. For a faster, safer browsing experience, upgrade for free today.

Особливості формування хронічної втоми в комбатантів із тривалим перебуванням у зоні бойових дій, які лікуються в мобільному шпиталі після поранення чи захворювання. Повідомлення 2. Особливості розвитку хронічної втоми

ISSN 2223-6775 Український журнал з проблем медицини праці Том.16, № 4, 2020

Особливості формування хронічної втоми  в комбатантів із тривалим перебуванням  у зоні бойових дій, які лікуються  в мобільному шпиталі після поранення  чи захворювання.  Повідомлення 2. Особливості розвитку хронічної втоми

Кальниш В. В.1,2, Скочко Т. В.1

https://doi.org/10.33573/ujoh2020.04.261

1Українська військово-медична академія, м. Київ

2Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України», м. Київ

 

Full article (PDF), UKR

Вступ. Незважаючи на значну кількість статей, присвячених аналізу особливостей розвитку емоційного вигорання та хронічної втоми у представників професій із підвищеним рівнем небезпеки, сьогодні ще не сформувалася стійка думка про достатнє розкриття багатьох питань даної проблеми, зокрема, щодо визначення структури взаємозв’язків різноманітних компонентів емоційного статусу працюючих, особливо при різному функціональному стані їхнього організму. Це свідчить про актуальність і важливість найглибокішого й всебічного вивчення аспектів формування емоційного вигорання та хронічної втоми на різних етапах розвитку цих станів.

Мета дослідження – виявити особливості структури взаємозв’язку компонентів емоційного стану в комбатантів із різним рівнем прояву емоційного вигорання.

Матеріали та методи дослідження. Обстежували 98 військовослужбовців чоловічої статі віком від 21 до 57 років після виникнення в них поранень чи хвороб внаслідок перебування в зоні Операції Об’єднаних сил (ООС). Лікування комбатантів проводили на базі мобільного госпіталю. Для визначення емоційного статусу та виразності проявів емоційного вигорання застосовували методику «Діагностика емоційного вигорання особистості» В. В. Бойка та методику СОПАС-8, яка дала змогу оцінити актуальний психічний стан комбатантів за комплексом симптомів: психічне благополуччя, почуття сили й енергії, бажання дії, імпульсивна реактивність, почуття психічного занепокоєння чи обурення, почуття тривожного очікування та страху, психічна депресія й почуття виснаження, пригнічений настрій. Статистичний аналіз даних здійснювали методами непараметричної статистики: вираховували коефіцієнт кореляції Спірмена (p < 0,05) для застосування методу «кореляційних плеяд» із попередньою класифікацією стану військовослужбовців кластерним аналізом на три підгрупи з «низьким», «середнім» і «високим» рівнем адаптаційного потенціалу (методом k-середніх).

Результати. Для розкриття особливостей формування окремих фаз вигорання здійснено визначення взаємозв’язків характеристик емоційного стану представників окремих досліджуваних груп, що дало змогу виокремити відповідні шляхи формування хронічної втоми, виділити існуючі сталі та рухливі структури зв’язків компонентів емоційного статусу в осіб з «низьким», «середнім» і «високим» рівнем адаптаційного потенціалу. Проведено обговорення думки різних авторів, які пов’язують ступінь емоційного вигорання та хронічної втоми з професійним здоров’ям, мотивацією, кваліфікацією та іншими якостями організму людини. Показано, що в осіб з означеними якостями залежно від виразності розвитку емоційного вигорання спостерігається формування відповідних комплексів міцно пов’язаних компонентів емоційного стану, які сприяють розвитку та стабілізації на певному рівні інтегрального емоційного статусу комбатантів. Ці взаємозв’язки не тільки характеризують результат емоційних перетворень, розвитку хронічної втоми військовослужбовців, які тривало перебувають у зоні бойових дій, але й являються ознаками успішності адаптації та бурхливих перетворень в організмі людини під час хронічного впливу факторів бойового стресу.

Висновки. При тривалому перебуванні в зоні ООС у комбатантів розвивається хронічна втома різного ступеня, одним з індикаторів якої є емоційне вигорання. Кожен з цих ступенів із «низьким», «середнім» і «високим» рівнем адаптаційного потенціалу характеризується відповідною структурою сталих і пластичних зв’язків між показниками їхнього емоційного стану. Особливістю розвитку хронічної втоми певного рівня є наявність кореляційних плеяд, що об’єднують відповідні компоненти емоційного статусу комбатантів. Кожна з цих плеяд суттєво впливає на емоційний стан з позитивного та негативного боків і має певну стабілізуючу функцію, причому в разі проявів вираженого емоційного вигорання (етап високого рівня резистенції) негативне забарвлення впливу кореляційних плеяд превалює над позитивним, а у випадку відсутності достатнього розвитку цього стану потужність сприятливого впливу існуючих позитивних центрів формування емоційного стану посилюється. Виявлено наявність сталих позитивних зв’язків (які, як правило, проявляються в представників усіх досліджених підгруп) між почуттями сили й енергії, психічного благополуччя та бажання дії. Існування такого достатньо сталого кореляційного каркасу, побудованого з поєднань позитивно забарвлених компонентів емоційного стану військовослужбовців, центральним з яких є відчуття сили й енергії, може свідчити про тотожність психологічних і фізіологічних компенсаторних процесів, які відбуваються при формуванні психічного стану комбатантів з різним рівнем емоційного вигорання та хронічної втоми. Встановлено існування сталого кореляційного каркасу, який складається з позитивних зв’язків між відчуттями пригніченого настрою та психічної депресії, виснаження; відчуттями психічного занепокоєння чи обурення та тривожного очікування; негативних зв’язків між психічним занепокоєнням чи обуренням з відчуттями психічного благополуччя та сили й енергії, а також між відчуттям тривожного очікування, страху та відчуттями психічного благополуччя та сили й енергії. Взаємодія компонентів емоційного стану в цьому кореляційному каркасі, найбільшу вагу з яких мають відчуття психічного занепокоєння чи обурення та тривожного очікування, страху, становить основу формування негативних зрушень психічного стану комбатантів.

Ключові слова: хронічна втома, емоційне вигорання, емоційний стан, адаптаційний потенціал, комбатант, тривала діяльність в умовах бойових дій

 

Література

  1. Бадалян Ю. В. Эмоциональное выгорание со­ трудников Министерства чрезвычайных ситуаций России. Теория и практика общественного развития. 2012. № 4. С. 120–122.
  2. Бойко В. В. Синдром эмоционального выгорания: диагностика и профилактика. Санкт­Петербург : Питер, 2008. 336 с.
  3. Бухтияров И. В., Рубцов М. Ю. Профессиональное выгорание, его проявления и критерии оценки. Аналитический обзор. Вестник Национального медико-хирургического Центра им. Н. И. Пирогова. 2014. Т. 9. № 2. С. 106–111.
  4. Профессионализм как ресурс психологического благополучия специалистов летных профессий. Психологическое благополучие современного человека. М. Е. Зеленова, А. А. Лекалов, В. С. Лим, А. В. Ти хонова. Материалы международной заочной научно­практической конференции 20 марта 2019 г. Екатеринбург, 2019. С. 514–519.
  5. Жизнестойкость и копинг­стратегии в контексте диагностики профессионального здоровья летчиков. М. Е. Зеленова, А. А. Лекалов, В. С. Лим, Е. В. Кос тенко. Методология, теория, история психологии личности. Москва : Изд­во Института психологии РАН, 2019. С. 647–656.
  6. Стресс и особенности совладающего поведения у летчиков. М. Е. Зеленова, А. А. Лекалов, В. С. Лим, Е. В. Костенко. Человек в условиях неопределенности. Т. 1. Самара : Самарский государственный технический университет, 2018. С.144–150.
  7. Кальниш В. В., Скочко Т. В. Особливості формування хронічної втоми в комбатантів із тривалим перебуванням у зоні бойових дій, які лікуються в мобільному шпиталі після поранення чи захворювання. Повідомлення 1. Структура симптомів стану «вигорання» у комбатантів. Український журнал з проблем медицини праці. 2020. Т. 16, № 2. С. 115–128. https://doi.org/10.33573/ujoh2020.02.115
  8. Влияние толерантности к неопределенности на психическую адаптацию военнослужащих. М. Е. Кова­ лева, В. Г. Булыгина, И. Н. Носс, Т. Н. Кабанова. Экспериментальная психология. 2019. Т. 12, № 2. С. 145–161. https://doi.org/10.17759/exppsy.2019120211  
  9. Костина Л. А., Великанова Л. П., Гуреева Л. П. Клинико­психологические характеристики синдрома выгорания. Международный журнал прикладных и фундаментальных исследований. 2010. № 11. С. 57–59.
  10. Кузнецова А. С., Титова М. А., Злоказова Т. А. Психологическая саморегуляция функционального состояния и профессиональная успешность. Вестник московского университета. 2019. Серия 14. № 1. С. 51–68. https://doi.org/10.11621/vsp.2019.01.51
  11. Малышев И. В. Ценностно­мотивационный компонент развития синдрома эмоционального выгорания в экстремальных условиях профессиональной деятельности. Ученые записки Саратовского государственного университета. 2009. Т. 2. Серия. Психология. Педагогика. № 3–4 (7–8). С. 44–47.
  12. Молчанова Л. Н., Щепотина Т. А., Редькин А. И. Субъективная картина жизненного пути спасателей МЧС в незавершенной психотравматической ситуации как детерминанта жизнестойкости и состояния психического выгорания. Перспективы Науки и Образования. 2014. № 5 (11). С. 108–113.
  13. Овчарова Р. В., Агафонцева Е. М. Влияние специ­фики профессиональной деятельности на эмоциональное выгорание сотрудников МЧС. Вестник Курганского государственного университета. 2017. № 3. С. 73–79.
  14. Ронгинская Т. И. Синдром выгорания в социальных профессиях. Психологический журнал. 2002. Т. 23, № 3. С. 85–95.
  15. Сопов В. Ф. Психические состояния в напряженной профессиональной деятельности: учеб. пособие. Москва : Трикста, 2005. 128 с.
  16. Черкасова Н. С., Гришин О. В., Турсин Ю. А. Профессиональный стресс как причина формирования синдрома эмоционального выгорания у сотрудников следственного комитета РФ. Вестник НГУ. Серия Право. 2012. Т. 8, Вып. 2. С. 148–158.
  17. Шевченко Т. И. Особенности эмоциональных состояний сотрудников государственной противопожарной службы МЧС России: автореф. канд. дис. Санкт­Петербург, 2007. 22 с.
  18. Cherniss C. Long­term consequences of burnout: an exploratory study. J. of Organizational Behavior. 1992. V. 13. P. 1–11. https://doi.org/10.1002/job.4030130102
  19. Dörfler­Dierken S. A. Ambiguity Tolerance and the Concept of «Innere Führung». ENDCProceedings. 2013. V. 17. P. 121–134.
  20. Huynh J. Y., Xanthopoulou D., Winefield A. H. Social support moderates the impact of demands on burnout and organizational connectedness: A two­wave study of volunteer firefighters. Journal of Occupational Health Psychology. 2013. V. 18 (1). P. 9–15. https://doi.org/10.1037/a0030804
  21. McClary R. An investigation into the relationship between tolerance of ambiguity and creativityamong military officers. Kansas State University, 2009. URL: https: krex.kstate.edu/dspace/handle/2097/2210.
  22. Perez D., Barkhurst M. Paradoxes of leadership in police management. Cengage Learning. 2012. 387 р.
  23. Ulmer Jr. W. F. Military leadership into the 21st century: another «bridge too far?». Parameters. 2010. V. 40, № 4. P. 135–156.
  24. WHO. Primary Prevention of Mental, Neurological and Psychosocial Disorders, Chapter 5: Burnout. WHO. Geneva, 1998. P. 91–110.