https://doi.org/10.33573/ujoh2020.04.261
1Українська військово-медична академія, м. Київ
2Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України», м. Київ
Вступ. Незважаючи на значну кількість статей, присвячених аналізу особливостей розвитку емоційного вигорання та хронічної втоми у представників професій із підвищеним рівнем небезпеки, сьогодні ще не сформувалася стійка думка про достатнє розкриття багатьох питань даної проблеми, зокрема, щодо визначення структури взаємозв’язків різноманітних компонентів емоційного статусу працюючих, особливо при різному функціональному стані їхнього організму. Це свідчить про актуальність і важливість найглибокішого й всебічного вивчення аспектів формування емоційного вигорання та хронічної втоми на різних етапах розвитку цих станів.
Мета дослідження – виявити особливості структури взаємозв’язку компонентів емоційного стану в комбатантів із різним рівнем прояву емоційного вигорання.
Матеріали та методи дослідження. Обстежували 98 військовослужбовців чоловічої статі віком від 21 до 57 років після виникнення в них поранень чи хвороб внаслідок перебування в зоні Операції Об’єднаних сил (ООС). Лікування комбатантів проводили на базі мобільного госпіталю. Для визначення емоційного статусу та виразності проявів емоційного вигорання застосовували методику «Діагностика емоційного вигорання особистості» В. В. Бойка та методику СОПАС-8, яка дала змогу оцінити актуальний психічний стан комбатантів за комплексом симптомів: психічне благополуччя, почуття сили й енергії, бажання дії, імпульсивна реактивність, почуття психічного занепокоєння чи обурення, почуття тривожного очікування та страху, психічна депресія й почуття виснаження, пригнічений настрій. Статистичний аналіз даних здійснювали методами непараметричної статистики: вираховували коефіцієнт кореляції Спірмена (p < 0,05) для застосування методу «кореляційних плеяд» із попередньою класифікацією стану військовослужбовців кластерним аналізом на три підгрупи з «низьким», «середнім» і «високим» рівнем адаптаційного потенціалу (методом k-середніх).
Результати. Для розкриття особливостей формування окремих фаз вигорання здійснено визначення взаємозв’язків характеристик емоційного стану представників окремих досліджуваних груп, що дало змогу виокремити відповідні шляхи формування хронічної втоми, виділити існуючі сталі та рухливі структури зв’язків компонентів емоційного статусу в осіб з «низьким», «середнім» і «високим» рівнем адаптаційного потенціалу. Проведено обговорення думки різних авторів, які пов’язують ступінь емоційного вигорання та хронічної втоми з професійним здоров’ям, мотивацією, кваліфікацією та іншими якостями організму людини. Показано, що в осіб з означеними якостями залежно від виразності розвитку емоційного вигорання спостерігається формування відповідних комплексів міцно пов’язаних компонентів емоційного стану, які сприяють розвитку та стабілізації на певному рівні інтегрального емоційного статусу комбатантів. Ці взаємозв’язки не тільки характеризують результат емоційних перетворень, розвитку хронічної втоми військовослужбовців, які тривало перебувають у зоні бойових дій, але й являються ознаками успішності адаптації та бурхливих перетворень в організмі людини під час хронічного впливу факторів бойового стресу.
Висновки. При тривалому перебуванні в зоні ООС у комбатантів розвивається хронічна втома різного ступеня, одним з індикаторів якої є емоційне вигорання. Кожен з цих ступенів із «низьким», «середнім» і «високим» рівнем адаптаційного потенціалу характеризується відповідною структурою сталих і пластичних зв’язків між показниками їхнього емоційного стану. Особливістю розвитку хронічної втоми певного рівня є наявність кореляційних плеяд, що об’єднують відповідні компоненти емоційного статусу комбатантів. Кожна з цих плеяд суттєво впливає на емоційний стан з позитивного та негативного боків і має певну стабілізуючу функцію, причому в разі проявів вираженого емоційного вигорання (етап високого рівня резистенції) негативне забарвлення впливу кореляційних плеяд превалює над позитивним, а у випадку відсутності достатнього розвитку цього стану потужність сприятливого впливу існуючих позитивних центрів формування емоційного стану посилюється. Виявлено наявність сталих позитивних зв’язків (які, як правило, проявляються в представників усіх досліджених підгруп) між почуттями сили й енергії, психічного благополуччя та бажання дії. Існування такого достатньо сталого кореляційного каркасу, побудованого з поєднань позитивно забарвлених компонентів емоційного стану військовослужбовців, центральним з яких є відчуття сили й енергії, може свідчити про тотожність психологічних і фізіологічних компенсаторних процесів, які відбуваються при формуванні психічного стану комбатантів з різним рівнем емоційного вигорання та хронічної втоми. Встановлено існування сталого кореляційного каркасу, який складається з позитивних зв’язків між відчуттями пригніченого настрою та психічної депресії, виснаження; відчуттями психічного занепокоєння чи обурення та тривожного очікування; негативних зв’язків між психічним занепокоєнням чи обуренням з відчуттями психічного благополуччя та сили й енергії, а також між відчуттям тривожного очікування, страху та відчуттями психічного благополуччя та сили й енергії. Взаємодія компонентів емоційного стану в цьому кореляційному каркасі, найбільшу вагу з яких мають відчуття психічного занепокоєння чи обурення та тривожного очікування, страху, становить основу формування негативних зрушень психічного стану комбатантів.
Ключові слова: хронічна втома, емоційне вигорання, емоційний стан, адаптаційний потенціал, комбатант, тривала діяльність в умовах бойових дій
