https://doi.org/10.33573/ujoh2014.03.029
Шафран Л. М.1, Голікова В. В.1,2
1 ДП «Український інститут медицини транспорту МОЗ України», м. Одеса
2 Одеська національна морська академія МОЗ України
Вступ. Морський транспортний флот налічує понад 74 тис. суден, які щорічно перевозять близько 7,1 млрд т вантажів (близько 80 % світового вантажообігу). Сформувався міжнародний ринок морської праці, на якому успішно конкурують українські моряки (близько 100 тис. громадян України). Оскільки флот поповнюється переважно спеціалізованими суднами, питома вага яких за тоннажем перевищила 75 %, а умови праці та зміст трудового процесу характеризуються рядом суттєвих особливостей, актуальним завданням медицини транспорту є гігієнічна і психофізіологічна оцінка діяльності моряків для розробки рекомендацій щодо забезпечення безпеки та збереження здоров'я цієї категорії плавскладу, що й визначило мету дослідження.
Матеріали та методи дослідження. Обстежено 362 моряків, які працювали на спеціалізованих (балкери, газовози, контейнеровози і хімовози) і універсальних суховантажних суднах (контроль). Проведено аналіз суднової документації, гігієнічні дослідження, професіографію методом добової самофотографії на різних етапах рейсу, анкетування, психофізіологічні, фізіологічні обстеження та біохімічні дослідження слини до та після повернення з плавання. Одержані дані за основними показниками порівнювали з результатами досліджень, проведених в 90-х роках ХХ століття. При аналізі матеріалів використовували методи варіаційного і кореляційного аналізу.
Результати. Аналіз добових професіограм моряків на основних етапах рейсу (вантажно-розвантажувальні операції в порту і перехід морем, океанічне плавання) показав, що у зв'язку з скороченням чисельності екіпажу до 15—18 чоловіків, ростом розмірів, дедвейту, швидкості ходу і автоматизації процесів експлуатації сучасного транспортного судна, інтенсіфікацією судноплавства на морських шляхах, праця моряків набуває операторського характеру, що в сукупності з перемінним характером робочих місць і вахтовим режимом праці призвело до суттєвого зростання напруженості, сумарного робочого часу, професійному стресу, що лежать в основі суттєвих змін психофізіологічних функцій і розвитку фізіологічної втоми, яка носить кумулюючий характер, що підвищує ризик розвитку психосоматичних захворювань.
Висновок. Оскільки моряк є «сезонним» робітником на судах зарубіжних судновласників, проблеми його здоров'я вирішуються суто індивідуально. Тому необхідно здійснювати не тільки якісний медичний і психофізіологічний професійний відбір даного контингенту, а й психофізіологічний супровід та медико-психологічну реабілітацію розглянутих контингентів плавскладу. У зазначеному напрямі продовжують працювати автори статті.
Ключові слова: спеціалізовані судна, моряки, умови праці, психо-фізіологічний статус, соціально- психологічні чинники
Повна стаття (PDF), RUS