https://doi.org/10.33573/ujoh2020.02.104
1Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України», м. Київ
2Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ
Вступ. Злоякісні новоутворення (ЗН) є другою з основних причин смерті в світі. Близько 70 % випадків смертей від ЗН відбуваються в країнах з низьким і середнім рівнем доходу, до яких належить і Україна. Професійний рак (ПР) – злоякісні новоутворення, що етіологічно пов’язані з впливом на працівника виробничих канцерогенних агентів чи/та виконанням ним певних видів робіт в умовах канцерогенно-небезпечних виробництв. За сучасними даними, частка онкологічних хворих (від 1,0 до 40,0 %) зазнавала впливу канцерогенних агентів на робочому місці. Мета дослідження – визначити клініко-епідеміологічні закономірності захворювання працюючих в Україні на ПР на основі даних багаторічного моніторингу (1992 – 2019 рр.).
Матеріали та методи дослідження. З 2004 року на базі ДУ «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва НАМН України» ведеться дослідницький клініко-епідеміологічний реєстр хворих на ПР, який натепер акумулює дані 601 особи з діагнозом «професійний рак», який встановлено в усіх областях України впродовж 1992–2019 років. Проводився дескриптивний статистичний аналіз даних даного реєстру.
Результати. Упродовж 1992–2019 років кількість зареєстрованих в Україні хворих на ПР становить 601 особу (у середньому – (21,5 ± 7,8) осіб на рік). Частка хворих на ПР у загальній структурі первинних професійних захворювань (ПЗ) становить – 4,9 ‰ (0,2–11,9 ‰). Високий кумулятивний рівень (> 10,0 % усіх випадків) реєстрації ПР спостерігається в 4 областях України – Дніпропетровській (30,6 %), Кіровоградській (21,8 %), Донецькій (13,1 %), Луганській (11,3 %), які визначають 76,9 % усіх випадків ПР в Україні. Основними галузями економічної діяльності, на яких переважно спостерігаються випадки ПР, є: добувна промисловість (74,5 %), переважно добування та переробка уранових руд (59,8 %) та вугілля (36,6 %); переробна (обробна) промисловість (17,8 %), переважно виробництво машин та устаткування (50,5 %), хімічне виробництво, виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення, гумових та пластмасових виробів (24,3 %), металургійне виробництво (18,7 %). Найбільша кількість усіх хворих з ПР працювали в підземних умовах (64,2 %). У хворих причинами ПР були канцерогенні: мінеральний пил (силіцію діоксид (кристал.), азбест) (55,1 %); іонізуюче (альфа-, гамма) випромінювання (33,6 %); хімічні речовини (зварювальний аерозоль, Cr, Ni, Be, поліциклічні ароматичні вуглеводні, бензол, формальдегід та ін.) (11,3 %). Серед хворих на ПР переважали особи чоловічої статі (94,3 %). Середній вік хворих становить (58,3 ± 10,1) років (lim: 28,0–84,0 років); середня тривалість експозиційного періоду – (22,6 ± 9,6) років (lim: 1,0–48,0 років); середня тривалість післяекспозиційного періоду – (19,9 ± 6,9) років (lim: 0–48,0 років). Структура вражень органів-мішеней є наступною: І місце – органів дихання (78,2 %), у тому числі рак бронхів і легень (90,4 %), мезотеліома плеври (0,5 %); ІІ – лімфоїдної, кровотворної тканин (8,5 %), у тому числі лейкози (58,8 %); ІІІ – органів травлення (6,0 %), у тому числі ротоглотки (36,1 %); IV – шкіри (карциноми) (3,5 %); V – органів сечовиділення (2,0 %), у тому числі сечового міхура (58,3 %). Реєструються випадки первинно-множинних ЗН у 4,5 % хворих з ПР (метахронні – 73,1 %, з первинною локалізацією пухлини в бронхах і легенях – 59,2 %). Розподіл хворих на ПР за клінічними стадіями ЗН: І – 16,5 %, ІІ – 21,4 %, ІІІ – 32,8 %, IV – 29,2 %.
Висновки. Визначено ключові фактори, що знижують виявлення хворих на ПР в Україні. Розроблено систему заходів, спрямованих на покращання надання медико-соціальної допомоги хворим, виявлення і реєстрацію ПР серед працюючих, які зазнали канцерогенного ризику на робочому місці.
Ключові слова: виробнича канцерогенна небезпека, злоякісні новоутворення, професійний рак, профілактика, медико-соціальна допомога
