https://doi.org/10.33573/ujoh2024.04.266
1 Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону, м. Вінниця, Україна
2 Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії
медичних наук України», м. Київ, Україна
3 Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна
4 Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова, м. Вінниця, Україна
Вступ. Ведення бойових дій Збройними силами України гостро підняло питання створення системи ефективної медичної реабілітації військовослужбовців із метою повного або часткового відновлення дефіциту функцій, які виникли внаслідок поранень, травм і захворювань. Головною метою заходів медичної реабілітації є збереження та відновлення здоров’я військовослужбовців. В умовах постійного зростання числа учасників бойових дій проведення комплексу заходів із відновлювального лікування військовослужбовців є одним із пріоритетних напрямів діяльності військово-медичних закладів. Комплексна реабілітація учасників бойових після припинення чи зменшення впливу стресового фактора має особливе значення не тільки для збройних сил, але й для суспільства. Створення сучасної системи ефективної реабілітації військовослужбовців в Україні є невід’ємною складовою надання медичної допомоги в умовах ведення війни й одним із провідних принципів Воєнно-медичної доктрини України.
Мета дослідження – встановлення закономірностей ефективності відновлення військовослужбовців з урахуванням їхнього здоров’я та окремих біографічних характеристик. Матеріали та методи дослідження. На базі Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (ВМКС ЦР) було обстежено 101 військовослужбовця віком від 20 до 57 років, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні медичної реабілітації та відновлювального лікування в 2024 році. Для здійснення комплексної оцінки ефективності відновлення військовослужбовців було поділено на дві групи з урахуванням вікового критерію. Інтегральну оцінку адаптаційного потенціалу проводили з урахуванням діагнозу, з яким обстежені військовослужбовці перебували на стаціонарному лікуванні, окремих біографічних характеристик військовослужбовців, а також показників лейкоцитарної формули крові. Для виявлення закономірностей впливу здоров’я та біографічних
характеристик було застосовано кореляційний аналіз із застосуванням коефіцієнта кореляції Пірсона (параметричні показники) чи коефіцієнта кореляції гамма (номінальні дані з іншими типами даних). Статистичний аналіз даних було проведено за допомогою пакета програм STATISTICA 13.3.
Результати. Адаптаційний потенціал оцінювали за допомогою показників лейкоцитарної формули крові, що була зареєстрована на початку та наприкінці реабілітаційного періоду. Водночас 51,5 % військовослужбовців, яким було надано реабілітаційну допомогу, мають задовільний потенціал адаптації, 40,6 % військовослужбовців зберігають свій незадовільний адаптаційний потенціал, а 7,9 % взагалі мають ефект погіршення адаптаційного потенціалу. Така різниця структури ефективності відновлення може вказувати на більш сильний вплив стресового фактора на організм військовослужбовців, що переважно спричинено за рахунок виконання завдань за призначенням у небезпечних для життя та здоров’я умовах. Отриманий результат свідчить про необхідність радикального покращання адаптаційного потенціалу в процесі реабілітації за рахунок раціоналізації відновлювального процесу, застосування нових, більш ефективних медичних прийомів і покращання організаційних форм надання реабілітаційної допомоги. Аналіз наведеної структури ефективності відновлення адаптаційного потенціалу військовослужбовців з урахуванням вікового критерію показав, що 40,4 % військовослужбовців віком ˂ 40 років мають задовільний потенціал адаптації,
тоді як 59,6 % зберігають свій незадовільний адаптаційний потенціал. В іншій віковій групі (≥ 40 років) 61,1 % військовослужбовців мали позитивний ефект адаптації, а відсоток військовослужбовців з незадовільним ефектом адаптації є достовірно меншим і складає 38,9 %. Отримані результати вказують на більше бойове навантаження, яке призвело до суттєвого зниження адаптаційного потенціалу в осіб < 40 років і більш повільного його відновлення порівняно з іншою віковою групою (≥ 40 років) військовослужбовців, що варто враховувати в процесі надання реабілітаційної допомоги. На основі аналізу рівня адаптаційного потенціалу військовослужбовців, які пройшли реабілітацію на базі відділення медичної реабілітації та відновлювального лікування ВМКЦ ЦР, за параметрами лейкоцитарної формули крові виявлено низький рівень адаптаційного потенціалу в 48,5 %, що свідчить про необхідність удосконалення процесу реабілітації.
Висновки. Виявлені закономірності зв’язку між показниками здоров’я та окремими біографічними характеристиками військовослужбовців різного віку, які працюють в умовах з підвищеною небезпекою в зоні бойових дій. Параметри здоров’я та окремі біографічні характеристики за 2024 рік дають інформацію про структуру захворюваності та бойового навантаження на військовослужбовців різного віку, і можуть слугувати орієнтиром для удосконалення процесу надання реабілітаційної допомоги у військово-медичних закладах.
Ключові слова: реабілітаційна допомога, адаптаційний потенціал, військовослужбовці, біографічна характеристика, оцінка ефективності, відновлення, вікові відмінності
Література
