https://doi.org/10.33573/ujoh2020.04.275
Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України», м. Київ
Вступ. Гранично допустима концентрація в повітрі робочої зони (ГДКп.р.з.) є основним стандартом комплексного гігієнічного нормування пестицидів, який застосовується для контролю за повітрям виробничого середовища, та дотримання якого гарантує безпечні умови праці при їхньому застосуванні. Традиційний підхід до експериментально встановленого гігієнічного нормативу, попри його безперечну перевагу за показниками наукової обґрунтованості та високої надійності, є вкрай трудомісткою й довготривалою процедурою, а при великому асортименті пестицидів, – ще й практично нездійсненною та невиправдано затратною. Це створює величезний дефіцит у традиційно сформованій нормативній базі пестицидів одного з найвагоміших показників безпечності виробничого середовища – вмісту пестицидів у повітрі робочої зони, та передбачає підходи до пошуку альтернативних рішень.
Мета дослідження – розробити підхід до встановлення гігієнічних нормативів пестидиців у повітрі робочої зони – інгаляційних еквівалентів допустимих рівнів впливу (ІЕ ДРВ).
Матеріали та методи дослідження. Проаналізовані наукові звіти Європейської організації з безпечності харчових продуктів з обґрунтування допустимих рівнів впливу пестицидів (ДРВП), а також законодавчі та нормативні документи в Україні щодо гігієнічного нормування пестицидів у повітрі робочої зони. Проведений аналіз намітив шляхи гармонізації методичних підходів до гігієнічного нормування пестицидів у повітрі робочої зони, мета яких – збереження бази вітчизняних даних з гігієнічного нормування пестицидів у об’єктах виробничого та навколишнього середовища з ретельним аналізом токсикологічних властивостей діючих речовин пестицидів, який лежить в основі визначення ДРВП.
Результати. У результаті дослідження запропонований спосіб визначення ІЕ ДРВ, технічний результат якого досягався використанням формули Флюрі, згідно з якою кількість речовини в повітрі поєднується з поглиненою ефективною інгаляційною дозою. При цьому внутрішня допустима доза трансформується в допустиму концентрацію в повітрі робочої зони з урахуванням фізіологічних параметрів людини (маса тіла, об’єм дихання), тривалості робочої зміни та положення про те, що поглинена доза речовини в разі надходження до організму інгаляційним шляхом приймається за 100 % експозиційної дози. Проведений порівняльний аналіз величин ІЕ ДРВП із експериментально встановленими ГДКп.р.з. підтвердив придатність використання запропонованого алгоритму при гігієнічній регламентації безпечних умов застосування пестицидів.
Висновки. Запропонований спосіб визначення ІЕ ДРВП на підставі аналізу всієї глибини та обсягу токсикологічних даних підвищує надійність нормативів з позицій безпечності для здоров’я працюючих. Його використання дозволить знизити матеріальні затрати та зменшити кількість досліджень із використанням лабораторних тварин згідно з біоетичною концепцією трьох «R» (Réduction – Скорочення, Replacement – Заміна та Refinement – Удосконалення); у короткі строки переглянути норматив при появі нових токсикологічних чи епідеміологічних даних по пестициду; удосконалити практику використання пестицидів в Україні, у тому числі в питаннях забезпечення високого рівня захисту здоров’я працюючих.
Ключові слова: пестициди, інгаляційний еквівалент допустимого рівня впливу, гігієнічне нормування, повітря робочої зони
