https://doi.org/10.33573/ujoh2018.02.003
Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України», м. Київ
Вступ. Завданням соціальної політики держави є створення безпечних умов праці, добробуту працюючим. В основу реалізації цього завдання закладені підходи та принципи низки міжнародних і вітчизняних нормативно- правових актів (конвенції, рекомендації, закони, накази тощо), що регламентують механізми співпраці урядів, роботодавців і працівників щодо створення гідних умов праці та збереження здоров’я працюючих. Формування трудового потенціалу залежить від соціально-економічних, демографічних, екологічних факторів, способу життя тощо.
Мета дослідження — надати оцінку медико-соціальним, демографічним детермінантам формування трудового потенціалу України в період соціально-економічних і політичних реформацій у країні та визначити шляхи й способи розв'язання проблем.
Матеріали та методи дослідження. Проведена оцінка трудового потенціалу за даними Держкомстату України, Центру медичної статистики МОЗ України, матеріалів Інституту демографії НАН України, особистих багаторічних спостережень за станом професійної захворюваності в Україні. У цілому були зібрані й оброблені всі основні дані, приведені в «Картах обліку профзахворювань (профотруєнь)» за 2007—2017 рр. Також проведено аналіз наукових публікацій з використанням електронних ресурсів та баз даних WHO, ILO, PubMed. Проводено вивчення зайнятості населення в трудовому процесі, демографічні показники, стан загальної та професійної захворюваності населення працездатного віку.
Результати. Виявлені закономірності формування трудового потенціалу в Україні залежно від стану законодавчої бази з проблем медицини праці, зайнятості населення, його медико-демографічних характеристик, стану медичного забезпечення працюючих. Визначені шляхі розв'язання проблем.
Висновки. Працездатне населення є першочерговою основою формування трудового потенціалу. Кількість населення за роки незалежності країни зменшилась майже на 10,0 млн осіб (18,0 %). У віковій структурі населення з загальної чисельності населення особи молодше 14 років складають близько 14,0 %, що свідчить про зниження резерву трудового потенціалу в майбутньому. Динаміка зайнятого населення свідчить, що воно зменшилось від 1995 року на 35,0 %, коли його кількість складала 23,72 млн осіб, у 2017 році — 15,44 млн. Таке зменшення пов’язане зі «згортанням» деяких видів виробництва, закриттям підприємств, «переміщенням» робочого потенціалу до тіньової економіки, а також на роботу за кордоном, до когорти безробітних, до непродуктивної сфери та ін. Спостерігається тенденція до переходу від великих підприємств до малих і середніх. З 1,97 млн підприємств за видами економічної діяльності питома вага великих, середніх і малих складає 0,6 %, 5,7 %, 93,7 % відповідно, що ускладнює контроль за умовами праці. Смертність населення в Україні знаходиться на другому місці в світі після ПАР і найбільша в Європі й країна займає перше місце в світі за рівнем природного скорочення населення (- 6,3 %о). Смертність населення працездатного віку має розбіжності між чоловіками та жінками в 3,66 разу. Відмічається значний розрив у рівнях чоловічої (65,2) і жіночої (75,5) середньої тривалості життя: у 2017 році він дорівнював 10,3. З передчасної смерті чоловіків щорічно країна втрачає мільйони років потенційного життя, відповідно недовиробляє національний продукт. Серед населення працездатного віку поширеність захворювань за 15 років зросла на 11,4 %. У структурі — перше місце належить хворобам системи кровообігу, друге — органів дихання, третє — травлення, четверте — сечостатевої системи та сполучної тканини. Наявність соматичних захворювань (1357,1 випадку на 1000 працюючих) має тяжкі наслідки щодо працездатності та життя людини. Показники професійної захворюваності за останні 10 років коливаються залежно від змін у соціальної доступності до реєстрації постраждалого. У структурі перше місце належить хворобам пилової етіології, друге — кістково-м'язової системи та сполучної тканини, третє — вібраційній хворобі, найчастіше серед працюючих у гірничодобувній промисловості. З різних причин профпатологію в останні роки не реєструють, значну її частину перевели у сферу загальної захворюваності. Навіть при такому недовиявленому рівні профзахворюваності суспільство на ліквідацію наслідків втрачає щорічно близько 1,14 % ВВП.
Ключові слова: захворюваність, смертність, медичне забезпечення, професійні захворювання, працездатний вік, профілактикаORCID ID автора:
Нагорна А. М. (ORCID ID 0000-0003-3311-7523)
Повна стаття (PDF), UKR