https://doi.org/10.33573/ujoh2020.01.003
Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України», м. Київ
Вступ. Згідно з висновками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), високі показники захворюваності на туберкульоз (ТБ) в Україні мають чітку кореляцію з економічним розвитком країни. Заходи, спрямовані на зни-ження захворюваності на національному рівні та оцінки їхньої ефективності, залежать від показника зниження/ зростання ВВП на душу населення, що є свідченням того, що подолання епідемії ТБ стане можливим лише у випадку якісних і позитивних системних змін не лише в протитуберкульозній службі чи системі охорони здоров’я, але в усій економіці країни. Працівники, які хворіють на ТБ, часто втрачають значну кількість робочого часу. Ефективне своєчасне лікування може повернути працівника до продуктивної зайнятості. Там, де існує професій-ний ризик захворювання на ТБ, роботодавці несуть особливу відповідальність за впровадження конкретних заходів з протидії захворюванню на ТБ на робочому місці. В Україні і світі профілактичні заходи регламентуються законо-давчими та спеціальними нормативно-правовими актами. Нормативні документи в Україні значною мірою врахо-вують вимоги ЄС і рекомендації ВООЗ. Разом з тим, існуючі зміни в системі охорони здоров’я та соціального забезпечення не дають впевненості в реалізації та забезпеченні профілактичних заходів щодо професійного ТБ. Мета дослідження – провести порівняльний аналіз національного законодавства України щодо захисту працівни-ків на робочому місці від ТБ відповідно до міжнародних рекомендацій і стандартів.
Матеріали та методи дослідження. Були проаналізовані нормативно-правові акти, що регулюють профілактику та лікування загального та професійного ТБ в Україні за роки незалежності.
Результати. В Україні базовим законом щодо профілактики та лікування ТБ є «Основи законодавства України про охорону здоров’я» № 2801-ХІІ зі змінами (1992 р.). Стратегічним є також Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ (2000 р.), де регламентовані основні засади державного і правового регулювання діяльності у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, у тому числі ТБ. У постанові КМУ «Про затверджен-ня переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих книжок» № 559 (2001 р.) визначено Порядок проведення обов’язкових попередніх і періодичних профілактичних медичних оглядів працівників окре-мих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення й може призвес-ти до поширення інфекційних захворювань. Документом, що регламентує встановлення та порядок розслідування випадків професійного ТБ, є постанова КМУ «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» від 17 квітня 2019 року № 337. Діючі нормативно- правові акти, враховуючи відомчі документи, натепер мають недостатній обсяг регламентуючих дій щодо профі-лактики ТБ професійного генезу.
За попередніми висновками експертної місії ВООЗ, в Україні за останні 5 років спостерігається тенденція до змен-шення темпів захворювання та смертності на ТБ, проведено оптимізацію лабораторної мережі з діагностики ТБ і впроваджено сучасні швидкі методи діагностики ТБ. Необхідно здійснювати швидке реформування підходів до надання протитуберкульозної допомоги населенню, у тому числі працюючому, шляхом розвитку системи амбула-торної допомоги хворим на ТБ з дотриманням сучасних принципів інфекційного контролю, забезпечення соціаль-ного супроводу пацієнтів, з урахуванням наявного в країні та передового світового досвіду за умови зміни відпо-відального відношення держави та суспільства.
Висновки. 1. Законодавча та нормативна база щодо профілактики та лікування ТБ в Україні формується з докумен-тів різного рівня й має скерованість відповідно до нових глобальних стратегій і керівних документів ВООЗ і між-народних стандартів. 2. Проблема ТБ вийшла за рамки суто медичної галузі й набула статусу проблеми загально-державного масштабу, враховуючи, що ТБ є соціально небезпечною інфекційною хворобою, основними чинниками якого є політичні, соціальні, економічні аспекти, а наслідки несуть у собі загрозу економіці й національній безпеці нашої держави. Особливості нормативних актів щодо профілактики ТБ значною мірою залежать від умов праці на робочих місцях у різних галузях, де існує ризик біологічної небезпеки: видобувна, переробна промисловість, маши-нобудування, агропромисловий комплекс, заклади охорони здоров’я тощо. 3. З огляду на зазначене існує необхід-ність перегляду та зміни підходів до організації, планування та фінансування програми протидії ТБ відповідно до нових глобальних стратегій і керівних документів ВООЗ, зокрема, нової глобальної стратегії ВООЗ «Покласти край туберкульозу» і цільових орієнтирів Комплексного плану дій щодо боротьби з ТБ у Європейському регіоні ВООЗ на 2016–2020 роки, які покладені в основу нової програми.
Ключові слова: туберкульоз, професійні захворювання, законодавча і нормативна база
Повна стаття (PDF), UKR