https://doi.org/10.33573/ujoh2013.04.047
Демецька О. В., Андрусишина І. М., Ткаченко Т. Ю.
ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», м. Київ
Стан проблеми. Збільшується кількість осіб, які мають професійний контакт з техногенними наночастинками; відсутні гігієнічні регламенти та стандарти безпеки при роботі з наноматеріалами.
Мета дослідження. Оцінити ступінь ризику для осіб, зайнятих отриманням та виробництвом наночастинок для промисловості та дослідницьких цілей.
Матеріали та методи дослідження. Уміст хімічних елементів у пробах визначали за допомогою методу атомно-емісійної спектроскопії з індуктивно зв’язаною плазмою (АЕС-ІЗП) на приладі «Орїіта 2100 DV» фірми Регкіп-Еітег (США). Концентрацію наночастинок у повітрі робочої зони вимірювали на приладі ДАС-2707 (Росія). Оцінку ризику здійснювали з використанням підходу «контрольних смуг».
Результати. Відповідно до відхилень умісту в повітрі робочої зони ряду нанорозмірних елементів від значень ГДК, розрахованих за допомогою коефіцієнтів безпеки для наноматеріалів, умови праці на робочих місцях оператора електронно-променевої установки, оператора планетарного млина та електрозварювальника можуть бути віднесені до третього класу четвертого ступеня (3.4). Отримання наноматеріалів при механосинтезі в планетарному млині навіть за умов нерегулярності операції становить значний ризик для працюючих, який можна зіставити з рівнем ризику на робочому місці електрозварювальника.
Висновки. Низькі рівні кількісної концентрації наночастинок у повітрі робочої зони не завжди кореспондують із рівнями ризику для працюючих. У повітрі робочої зони приміщень, де отримують чи використовують наноматеріали, існує фоновий рівень наночастинок. Слід зазначити, що за умов відсутності перевищення чинних гігієнічних нормативів для шкідливих речовин у повітрі робочої зони може мати місце перевищення ГДК для наноматеріалів, що розраховані за допомогою коефіцієнтів безпеки.
Ключові слова: наночастинки, повітря робочої зони, рівень ризику