DOI 10.33573/xxxxxxxxxxxx
Державна установа «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України», м. Київ
Вступ. Захворювання хребта діагностуються в 30 % населення розвинутих країн світу. Число таких хворих за останні роки невпинно зростає, а на їхню реабілітацію витрачаються значні кошти. На першому місці за частотою виявлення (60—80 %) знаходяться ураження попереково-крижового відділу хребта, на другому (близько 10 %) — ураження шийного відділу хребта. У структурі професійної захворюваності населення України патологія опорно-рухового апарату (ОРА) займає особливе місце, поступаючись лише захворюванням бронхолегеневої системи, і становить близько 20 %, що в абсолютних цифрах складає в середньому 1616 випадків щорічно. Зокрема, це стосується когорти шахтарів, захворюваність серед яких сягає близько 80 % у структурі професійної патології, що пов’язано з тим, що в більшості випадків умови праці шахтарів наближаються до екстремальних. На багатьох етапах технологічного процесу вуглевидобутку залишається важка фізична праця, пов’язана з переміщенням вантажу (часто надмірної ваги) на значну відстань, перенапруженням окремих груп м’язів (верхніх, нижніх кінцівок, тулуба) при виконанні вручну монтажних робіт з очищення вибою від вугілля та породи, значним статичним навантаженням (утримання інструменту, «зусилля подачі», перебування тривалий час у вимушеній робочій позі), що є основними етіологічними чинниками розвитку хронічної радикулопатії професійного генезу. На жаль, у більшості випадків професійні захворювання, що викликані дегенеративно-дистрофічними змінами хребта, діагностуються саме на етапі хронічної радикулопатії, що призводить до порушення якості життя хворого, тимчасової та стійкої втрати працездатності, інвалідизації пацієнта. При цьому роботодавець, підприємство, галузь та держава в цілому зазнають фінансових та економічних збитків. Так, за 2016 рік в Україні виплачено загалом 55,2 млн грн одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілому й п’яту частину цих витрат складають захворювання, що виникли внаслідок ураження ОРА. Зазначене зумовлює необхідність розробки критеріїв ранньої діагностики та профілактики професійної хронічної радикулопатії.
Мета дослідження — систематизувати основні уявлення про етіологію, патогенез, клінічні прояви, діагностику та заходи профілактики хронічної радикулопатії професійного генезу.
Результати. Узагальнено дані щодо захворюваності на хронічну радикулопатію в шахтарів основних професій вугільних шахт України, визначено основні фактори ризику розвитку захворювання. Представлено аналіз діагностичної ефективності методів візуалізаційної та функціональної діагностики патології ОРА з урахуванням їх патогенезу.
Висновки. Пріоритетність розробки методів ранньої діагностики професійної радикулопатії визначається значною часткою патології ОРА у групі шахтарів, які підлягають впливу значних фізичних навантажень у поєднанні з іншими шкідливими чинниками виробничого середовища, необхідністю удосконалення діагностики захворювання на ранніх етапах його розвитку та розробки заходів первинної та вторинної профілактики уражень ОРА.
Ключові слова : хронічна радикулопатія, фізичне навантаження, діагностика, профілактика
Повна стаття (PDF), UKR