https://doi.org/10.33573/ujoh2013.02.044
Демецька О. В.1, Ткаченко Т. Ю.1, Мовчан В. О.1, Андрусишина І. М.1, Рудой Ю. Е.2, Васильєв В. І.2
1 ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», м. Київ
2 Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона НАН України, м. Київ
3 Інститут фізики НАН України, м. Київ
Стан проблеми. Зростає кількість людей, що мають професійний контакт із наноматеріалами. Мета. Оцінити потенційний ризик на робочому місці оператора електронно-променевої установки УЕ-202 з виробництва наноматеріалів та порошків із наноструктурою. Матеріали та методи. Хімічний аналіз проб проводили методом ІСР-АЕС на приладі Optima 2100 DV. Концентрацію наночастинок у повітрі робочої зони вимірювали на приладі ДАС-2707. Оцінку ризику здійснювали за допомогою підходу «контрольних смуг». Результати. Максимальна концентрація частинок від 1 до 100 нм перевищувала тестові рівні за умов припинення роботи установки. Концентрації нанорозмірних нікелю, хрому та цинку перевищували розрахункові значення ГДК для наноматеріалів навіть за умов відсутності перевищення ГДК для «макроречовин». Натомість розрахункові значення ризику комбінованої дії свідчать на користь відсутності несприятливого впливу на організм працюючих (за умов припинення роботи установки та при її роботі в теплий період року). Висновки. Закритий технологічний процес при виробництві наночастинок не завжди гарантує безпеку працюючих. При оцінці ризику на робочих місцях, де застосовують нанотехнології, інформація щодо масової концентрації речовин в нанодіапазоні є більш інформативною, ніж дані щодо кількості частинок. Запропоновані заходи щодо мінімізації ризику.
Ключові слова: нанотехнології, наночастинки, повітря робочої зони, потенційний ризик
Повна стаття (PDF), UKR