DOI 10.33573/xxxxxxxxxxxx
Повний текст статті (PDF), UKR
Вступ. Постійні епідеміологічні дослідження захворюваності на професійні захворювання та причини їхнього виникнення є дієвою основою для розробки профілактики та зниження професійних ризиків. В Україні накопичений багаторічний (понад 50 років) досвід проведення епідеміологічних досліджень серед працюючого населення щодо виявлення закономірностей формування професійного здоров’я серед конкретних контингентів працюючих, визначення причинно-наслідкових зв’язків між захворюваністю та професійною діяльністю, наявністю шкідливих факторів. На основі накопичених фактичних даних щодо епідеміологічних проявів професійних хвороб були здійснені теоретичні узагальнення щодо закономірностей процесу формування та поширеності цієї патології, розробки профілактики й зниження професійної захворюваності серед робітників, визначені державні пріоритети в охороні здоров’я працюючих. Епідеміологічні дослідження дозволяють створити основу щодо переходу від медичної статистики до впровадження нових технологій епідеміологічного нагляду та контролю за професійними захворюваннями, розробити систему (або використовувати як інструмент) управління епідеміологічним процесом щодо поширеності професійної патології серед працюючих.
Мета дослідження – надати характеристику епідеміологічних досліджень професійного здоров’я працюючих в Україні в історичному аспекті: здобутки та перспективи.
Матеріали та методи дослідження. За даними Держкомстату України, особистих багаторічних спостережень за станом професійної захворюваності надана характеристика професійному здоров’ю працюючих в країні. Зібрані та оброблені дані приведені в «Картах обліку профзахворювань (профотруєнь)» за понад 40-річне спостереження. Поряд з епідеміологічними, використовувались комплексні гігієнічні, медико-статистичні методи та системний аналіз. Також проведено аналіз наукових публікацій з використанням електронних ресурсів та баз даних WHO, ILO, PubMed. При аналізі даних стосовно професійної захворюваності працюючого населення були використані описові методи, дескриптивний аналіз, за тривалістю одномоментні (поперечні, трансверсальні), тривалі (лонгітюдні), ретроспективні, проспективні спостереження, когортні дослідження та дослідження типу «випадок – контроль».
Результати. Виявлені закономірності формування професійної захворюваності серед працюючих окремих галузей промисловості та сільського господарства з урахуванням віко-статевих, професійних, регіональних особливостей, медичного забезпечення. Визначені шляхи розв’язання проблем медицини праці щодо покращання професійного здоров’я працюючих.
Висновки. В Україні проводяться широкомасштабні довгострокові епідеміологічні дослідження щодо вивчення професійного здоров’я працюючих у різних галузях промисловості та сільського господарства з використанням адекватних методичних підходів, що зазвичай застосовуються в епідеміології неінфекційних захворювань. На основі накопичених фактичних даних щодо епідеміологічних проявів професійних хвороб були здійснені теоретичні узагальнення щодо закономірностей процесу формування й поширення цієї патології, розробки профілактики та зниження професійних ризиків виникнення професійних захворювань. За останні 30 років відбулись негативні зміни в професійній захворюваності населення: сформувались регіони зі стійким високим рівнем такої захворюваності в Донецькій, Дніпропетровській і Луганській областях, продовжують формуватися високі рівні захворюваності в Сумській, Львівській і Харківській областях; основними галузями економіки, що формують професійну захворюваність населення України, залишаються вугільна, металургійна та машинобудівна промисловості. У структурі професійної захворюваності продовжують домінувати захворювання органів дихання пилової етіології, опорно-рухового апарату, спричинених впливом фізичних факторів; знижується захворюваність професійними дерматозами й захворюваннями хімічного генезу; відбувається зниження якості надання медичної допомоги, у тому числі медичних оглядів працюючих, через що домінує пізня діагностика професійної патології, коли в постраждалих розвивається стійка втрата працездатності. Залишаються проблеми, які потребують подальшого вирішення шляхом проведення епідеміологічних досліджень: вивчення рівня нервово-емоційної напруги на виробництві, психоемоційного стресу як причини професійного захворювання. Необхідно піднести до рівня епідеміологічних досліджень з позицій доказової медицини вивчення дії нічної та змінної праці, гнучких режимів праці, професійної діяльності операторів технологічних процесів у багатьох галузях, диспетчерів, водіїв транспорту та ін., які потребують високого напруження організму. Потрібна епідеміологічна оцінка багатьох нових чинників, що шкодять здоров’ю: нові матеріали, види енергії, інформаційні навантаження на організм, хімічні речовини, наночастинки промислових аерозолів, вплив яких на здоров’я працюючих поки що недостатньо враховується при діагностиці професійних захворювань.
Ключові слова: епідеміологічні дослідження, професійні захворювання, галузі виробництва, професійний рак, туберкульоз, шляхи подолання